1. На основі різних джерел інформації: На основі різних джерел інформації



Дата конвертації31.12.2017
Розмір445 b.



1. На основі різних джерел інформації:

  • 1. На основі різних джерел інформації:

  • а) характеризувати особливості опозиційного руху 60-70років;

  • б) визначити історичне значення діяльності дисидентів для подальшого здобуття незалежності України;

  • 2. Порівняти основні вимоги дисидентського руху в Україні в умовах лібералізації суспільства з вимогами другої хвилі опозиційного руху наприкінці 60-70 років.

  • 3. Співвідносити його прояви з міжнародними нормативно-правовими активами щодо захисту прав людини того часу;

  • 4. Продовжити розвивати вміння учнів самостійно спрацьовувати різні історичні джерела інформації та робити висновки і узагальнення.

  • 5. Виховувати повагу до минулого України, формувати патріотичні почуття та відповідальність за майбутнє України.



Карта “СРСР в 60 - 80-х роках”.

  • Карта “СРСР в 60 - 80-х роках”.

  • Портрети:

  • - В. Чорновола;

  • В. Симоненка;

  • В. Стуса;

  • Л. Костенко;

  • М. Руденка.

  • Електронний проект “Опозиційний рух в Україні в II пол.60-х- на поч.80-х років”.

  • Музичне оформлення: В. Висоцький.

  • Твори: В. Симоненка, Л. Костенко, В. Стуса.



Яке велике слово –

  • Яке велике слово –

  • Україна:

  • Сім сотень літ його хотіли

  • вбити,

  • Воно ж – як жито: жити,

  • жити,

  • жити!

  • І розгинається зігнута

  • спина,

  • І підводиться на повний

  • зріст Людина.



1. Причини активізації опозиційного руху

  • 1. Причини активізації опозиційного руху

  • в ІІ пол. 60-х - на поч. 70-х років.

  • 2. Форми діяльності дисиденства.

  • 3. Утворення Української Гельсінської Групи

  • (УГГ).

  • 4. Репресії проти правозахисників. Посилення переслідувань опозиції наприкінці 70-х - на поч. 80-х років.

  • 5. Історичне значення опозиційного руху.



І етап – “шістдесятники” 1956-1965 рр.

  • І етап – “шістдесятники” 1956-1965 рр.

  • ІІ етап – ІІ пол. 60-х – поч. 70-х років.

  • ІІІ етап – 70-ті – поч. 80-х років ХХ століття.



Практично бездержавний статус України;

  • Практично бездержавний статус України;

  • панування партійно-радянської бюрократії;

  • утиски національного культурно-духовного життя;

  • ігнорування комуністичним режимом законів норм і правил суспільного життя;

  • підкорення інтересів особи примарним інтересам колективу і тоталітарної держави.



1 самостійницька, яку представляли, зокрема, національно-визвольний рух підпільних груп;

  • 1 самостійницька, яку представляли, зокрема, національно-визвольний рух підпільних груп;

  • 2 національно-культурницька, яку презентував рух “шістдесятників”;

  • 3 правозахисна представлена Українською Гельсінською групою (1976-1988р.р.);

  • 4 рух за свободу совісті (релігійна опозиція)



Стає більш масовим і організованим.

  • Стає більш масовим і організованим.

  • Було відкинуто ілюзії щодо ідей соціалізму і комунізму, рух набув яскраво вираженого антитоталітарного характеру.

  • Погляди дисидентів представляли майже весь ідеологічний спектр.

  • Зв’язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями.

  • Заперечення насильницьких методів боротьби.

  • Прагнення легалізувати свою діяльність.

  • 80 % дисидентів становила інтелігенція.



1. Основні сили опозиції: Київ та Київська область – 258 осіб(48,7 %).

  • 1. Основні сили опозиції: Київ та Київська область – 258 осіб(48,7 %).

  • 2. Львів та Львівська область – 116 осіб (21,9%).

  • 3. Івано-Франківська область – 41 особа.

  • 4. Дніпропетровська область – 24 особи

  • 5. Тернопільська область – 22 особи.

  • 6. Волинська і Рівненська область – по 8 осіб.

  • 7. Донецька область – 10 осіб.

  • 8. Житомирська, Одеська, Харківська обл. – по 6 осіб.

  • 9. Запорізька область – 5 осіб.



1. Листи-протести до керівних органів УРСР; СРСР;

  • 1. Листи-протести до керівних органів УРСР; СРСР;

  • 2. Протести, відкриті листи, звернення на адресу урядів демократичних країн;

  • 3. Акції солідарності з іноземними народами, які зазнали утисків з боку тоталітарної системи, підтримка кримських татар у їх прагненні повернутися на батьківщину, відстоювання ідеї рівноправності народів.





Український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, правозахисник.

  • Український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, правозахисник.

  • Один із найактивніших представників українського культурного руху шестидесятників. Герой України.

  • За власні переконання в необхідності української культурної автономії, його творчість була заборонена радянською владою, а потім поет був на 12 років позбавлений волі.

  • Протестував проти арештів в середовищі своїх колег.

  • На початку 1970-х років приєднався до групи захисту прав людини.

  • Літературна діяльність поета, його звернення у вищі інстанції з протестами проти порушення людських прав і критичними оцінками тогочасного режиму спричинили арешт у січні 1972 року.



  • На захист В.Стуса в 1980 році виступив академік Андрій Сахаров.

  • “Життя людини остаточно надламане, як розплата за елементарну порядність і

  • некомформізм, за вірність своїм

  • поглядам і переконанням, своєму “Я”. Вирок Стусу – це ганьба радянській репресивній системі. Стус – поет. Невже країна, в якій уже гинули і страждали від репресій і переслідувань більшість поетів, вимагає нової жертви, нового позору?” – запитував великий учений і дисидент СРСР.



Коротка, яскрава, трагічна доля й творчість цього митця стали справжнім знаменом шістдесятництва, символом тієї неповторної доби. Про нього Василь Стус сказав:“ Симоненко став явищем, більшим за його власний доробок „ і наголосив:“ На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника з шістдесятників, поспішала молодь „

          • Коротка, яскрава, трагічна доля й творчість цього митця стали справжнім знаменом шістдесятництва, символом тієї неповторної доби. Про нього Василь Стус сказав:“ Симоненко став явищем, більшим за його власний доробок „ і наголосив:“ На голос Симоненка, найбільшого шістдесятника з шістдесятників, поспішала молодь „
  • Основний мотив творчості Василя Симоненка -патріотичний. Ідею України розкривають три ключові образи – Я, народ, мати. Два найсвятіші образи – мати й Україна – цілком зливаються в душі поета.

  • За своє коротке життя поет стає активним членом Клубу творчої молоді на початку 1960-х років, у багатьох віршах виступає з різною критикою радянської влади, тому потрапляє під нагляд КДБ.

  • Особливо похмурим виявляється завершення короткого віку поета. Одним із перших він зрозумів, що “ хрущовська відлига „ закінчується. Улітку 1962 року міліціонери заарештували й жорстоко побили Василя Симоненка. Незабаром дала знати про себе важка недуга.



літературний критик, публіцист, діяч руху

  • літературний критик, публіцист, діяч руху

  • опору проти русифікації та дискримінації

  • українського народу.

  • Кілька разів ув'язнений за «антирадянську

  • пропаганду» (1967—1969, 1972—1979,

  • 1980—1988).

  • Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.

  • Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки.

  • Від часу створення (8—10 вересня 1989 року) Народного Руху України (НРУ) — член Руху та його Великої Ради, з березня 1992 — співголова, а з грудня 1992 року — голова НРУ.

  • У березні 1990 року В'ячеслав Чорновіл був обраний депутатом Львівської обласної ради та Верховної Ради України

  • 25 березня 1999 року В'ячеслав Чорновіл загинув за нез'ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем.



  • (19 березня 1930, Ржищів, Київська область) — українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).

  • У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010).2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.

  • Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

  • Відмовилась від звання Героя України.



На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961, її піддавали критиці за  «аполітичність», був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л.Костенко «Дорогою вітрів».

  • На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961, її піддавали критиці за  «аполітичність», був знятий з плану знімання фільм за сценарієм Л.Костенко «Дорогою вітрів».

  • 1965 — Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції.

  • 1968 — написала листи на захист В.Чорновола у відповідь на наклеп на нього в ґазеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Л.Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду».

  • 1973 — потрапила до  «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В.Маланчуком.



2010 року вийшов перший роман Л.Костенко — «Записки українського самашедшого».

  • 2010 року вийшов перший роман Л.Костенко — «Записки українського самашедшого».

  • Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях.

  • В січня 2011 року Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роману

  • У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Л.Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій.

  • 2011 року у видавництві «Либідь» запланована до видання монографія про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Очікують, що книжка вийде ближче до ювілею автора —

  • (26 липня 2011 року І.Дзюбі виповниться 80).







визначний вірменський і український кінорежисер

  • визначний вірменський і український кінорежисер

  • народний режисер УРСР (з 1990), дисидент,

  • лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка

  • (1991, посмертно). 2004 рік був проголошений

  • ЮНЕСКО роком Сергія Параджанова;

  • існував Міжнародний комітет з визволення

  • Параджанова, яким керував Луї Арагон;

  • в одній з колоній Параджанов відкрив школу живопису;

  • через ідеологічну цензуру не вийшли фільми:

  • «Intermezzo» (за М. Коцюбинським), «Київські фрески», «Ікар», «Сповідь»;

  • одного разу у в'язниці начальник сказав Параджанову, який підмітав підлогу: «Засуджений, працюєте без вогника!» Наступного разу, помітивши начальство, режисер підпалив мітлу — так і став підмітати — «з вогником» ;

  • 1964 — «Тіні забутих предків»



2004 рік був проголошений ЮНЕСКО роком

  • 2004 рік був проголошений ЮНЕСКО роком

  • Сергія Параджанова;

  • існував Міжнародний комітет з визволення Параджанова, яким керував Луї Арагон;

  • в одній з колоній Параджанов відкрив школу живопису;

  • через ідеологічну цензуру не вийшли фільми:

  • «Intermezzo» (за М. Коцюбинським), «Київські фрески», «Ікар», «Сповідь»;

  • одного разу у в'язниці начальник сказав Параджанову, який підмітав підлогу:

  • «Засуджений, працюєте без вогника!» Наступного разу, помітивши начальство,

  • режисер підпалив мітлу — так і став підмітати — «з вогником» ;

  • 1964 — Тіні забутих предків



український композитор, поет, патріот українського народу. Герой України(2009р. Посмертно).

  • український композитор, поет, патріот українського народу. Герой України(2009р. Посмертно).

  • Один із основоположників української естрадної музики(попмузики).

  • Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконувався свої пісні. Неординарний живописець.

  • “Червона Рута” – пісня В. Івасюка, яка стала однією з найвідоміших українських пісень в світі. Він написав її 1968 року у 19 років, студентом Чернігівського медичного інституту. Відомі виконавці: Володимир Івасюк, ВІА “Смерічка”, Софія Ротару, Плач Єремії, Василь Зінкевич.



Створення: 9 листопада 1976 р. у Києві було проголошено створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, або Української Гельсінської групи (УГГ)

  • Створення: 9 листопада 1976 р. у Києві було проголошено створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод, або Української Гельсінської групи (УГГ)

  • Основне завдання: ознайомлення урядів країн-учасниць Гельсінської наради і західної громадськості з фактами порушень норм Загальної Декларації прав людини та гуманітарних статей Заключного Акта

  • Засновники: О.Бердник, П.Григоренко, І.Кандиба, Л.Лук’яненко, О.Мешко, М.Матусевич, М.Маринович, О.Тихий, Н.Строката-Караванська, М.Руденко

  • Підсумки діяльності: арешти, засудження і заслання фактично припинили діяльність УГГ. Із 37 членів УГГ 23 були на засланні, 6 – позбавлені радянського громадянства і виїхали за кордон, 3 члени групи загинули (О.Тихий, В.Стус, Ю.Литвин). Але УГГ, на відміну від інших гельсінських груп, не оголосила про припинення своєї діяльності. На початку 1988 р. на її основі постала Українська Гельсінська спілка (УГС)



У 1961 виступив з критикою сталінізму та політики М.Хрущова. 1963 створив Спілку боротьби за відродження ленінізму, за що 1964 року був позбавлений звання, нагород та пенсії. У 1964-1965 і 1969-1971 роках зазнавав переслідувань.

  • У 1961 виступив з критикою сталінізму та політики М.Хрущова. 1963 створив Спілку боротьби за відродження ленінізму, за що 1964 року був позбавлений звання, нагород та пенсії. У 1964-1965 і 1969-1971 роках зазнавав переслідувань.

  • У цей час генерал Григоренко стає центром дисидентства Радянського Союзу. Григоренко — координатор діяльності Української і Московської гельсинських груп.

  • Григоренка у листопаді 1977 року спровадили за кордон, нібито на операцію, а потім позбавили громадянства і заборонили повертатися в СРСР. Помер Петро Григорович на вигнанні у США 1987 року, не доживши 4 роки до проголошення України незалежною державою.



  • Причини виникнення релігійного дисиденства:

  • заборона в Україні автокефальної церкви у повоєнні роки.

  • заборона в Україні греко-католицької церкви у повоєнні роки.

  • антирелігійна кампанія (кін.50-х на поч. 60-х рр.)

  • Форми прояву:

  • - формально ліквідована греко-католицька церква діяла в західних областях Украіни в підпільних умовах;

  • - значна частина населення цих областей таємно відправляла релігійні обряди;

  • - існувало до 350 релігійних громад

  • Діячі:

  • Йосип Тереля - у 1982р.колишній в'язень таборів "спецпсихушок" став одним з організаторів Комітету захисту Української греко-католицькой церкви.

  • В. Ромашко - багаторічний в'язень сталінсько-брежнєвських таборів, завдяки його діяльності з'явилися режимові опозиції в російській православній церкві.

  • Петро Вінс та його син Георгій Вінс - члени протистанських сект християн-баптистів.



Серед усіх існуючих у СРСР груп УГГ була найактивнішою, яка відзначилися сформованою організаційною структурою й чітко окресленою політичною програмою.

  • Серед усіх існуючих у СРСР груп УГГ була найактивнішою, яка відзначилися сформованою організаційною структурою й чітко окресленою політичною програмою.

  • Найхарактернішою рисою в ідеології українського дисиденства кінця 1970-х початку 1980-х років було поєднання боротьби проти національного гніту з боротьбою за демократичні права людини. У СРСР було 5 гельсінських груп. Поза межами Радянського Союзу вони були у Польщі, Чехословаччині, слабі групи у Болгарії ті Угорщині.

  • У російському дисидентському русі основні діячі: Сахаров, Солженіцин.



  • Арешти:

    • 1-ша хвиля арештів – серпень – вересень 1965 р.(заарештовано 25 осіб);
    • 2-га хвиля арештів – 1970-1972 рр.(заарештовано понад 100 осіб);
    • 3-тя хвиля арештів – початок 1980-х рр..(заарештовано близько 60 осіб).
  • Позасудові переслідування:

  • - звільнення з роботи;

  • - виключення з партії, громадських, громадсько-політичних організацій, спілок;

  • - позбавлення радянського громадянства;

  • - організація громадського осуду;

  • - перешкоди поширенню інформації про дисидентів серед громадськості.

  • Ізоляція в психіатричних лікарнях.



Свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню й утвердженню в народі демократичних ідеалів.

  • Свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню й утвердженню в народі демократичних ідеалів.

  • Продовжив традиції національно-визвольного руху – середини і кінця ХХ століття.

  • Відкрив Україну світові.

  • Набутий дисидентами досвід і ідеалогічні напрацювання були використані в період перебудови і здобуття Української незалежності.

  • Дисиденти зробили вагомий внесок у сучасну теорію і практику державного будівництва.

  • Із середовища дисидентів вийшла кагорта політиків незалежної України.

  • Дисиденти зробили вагомий внесок у розвиток української науки і культури.



Українські дисиденти були однією з головних опозиційних груп у Центральній і Східній Європі.

  • Українські дисиденти були однією з головних опозиційних груп у Центральній і Східній Європі.

  • Українські дисиденти вигідно відрізнялися від російських однією рисою! У політичному відношенні вони були набагато згуртованішими за російський дисидентський рух, який розпався на декілька непримиренних фракцій.

  • Українська Гельсінська Група була виведена з гри політичними арештами і репресіями, хоча формально вона ніколи не оголошувала себе розпущеною. Як це змушена зробити була зробити Московська Гельсінська Група.



1. Дисидент, якому смертну кару замінили 15-річним ув’язненням ? (Л.Лук’яненко )

  • 1. Дисидент, якому смертну кару замінили 15-річним ув’язненням ? (Л.Лук’яненко )

  • 2. Український письменник, якого переслідували за твір «Собор»? (О.Гончар)

  • 3. Українська письменниця, яка писала хороші, але незрозумілі багатьом вірші? (Л.Костенко)

  • 4. Ця людина має безпосереднє відношення до фільму «Тіні забутих предків». (С.Параджанов)

  • 5. Він випустив збірник матеріалів про долю 20-ти засуджених інтелігентів «Лихо з розуму». Його називали «табірний генерал». (В.Чорновіл)

  • 6. Один із найактивніших борців за права греко-католицької церкви в Україні, був в’язнем таборів і «спецпсихушок». (Тереля)

  • 7. Ідеалом цього поета був Григорій Сковорода. Своє життя він закінчив в таборі особливого режиму. (В. Стус)

  • 8. Автор праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?». (І. Дзюба)

  • 9. Автор популярної пісні «Червона рута». (В. Івасюк)

  • 10. Засновник Української Гельсінської групи. Помер у

  • 2004 р. (М. Руденко)



Вчитель історії Бабенко Н. І. та учні 11 класу Губиниської ЗОШ I-III ст. №1

  • Вчитель історії Бабенко Н. І. та учні 11 класу Губиниської ЗОШ I-III ст. №1




Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка