1. Культурологія як наука. Етапи становлення



Сторінка1/7
Дата конвертації14.01.2018
Розмір1.1 Mb.
ТипЗакон
  1   2   3   4   5   6   7

1. Культурологія як наука. Етапи становлення.
Культурологія - це наука про культуру. Культурологія вивчає найбільш загальні закономірності розвитку культури, її сутнісні характеристики, присутні у всіх відомих культурах людства. Своїм завданням культурологія вважає дослідження всіх процесів взаємодії людини зі світом природи, світом соціуму і світом фізичного і духовного буття людини.
Сам термін «культурологія» вживається з початку ХIХ століття. А на початку ХХ століття великий американський культуролог Леслі Уайт (1900 - 1975) здійснив спробу обгрунтування загальної теорії культури, ввів в широкий обіг поняття «культурологія».
Перший етап умовно можна назвати філософським. Тут конституюється сама "ідея культури". Згадаймо висловлювання В. Межуєва. Своє завдання, пише він, філософи бачили в "виробленні деякої загальної" ідеї культури ", що пояснює зміст і спрямованість світової історії в цілому". До речі, багато науки і дисципліни проходять цей етап.
Другий етап - емпіричне вивчення явища культури. "Найпершу парадигму наук про культуру; - пише Л, Іонії, - можна назвати емпіричною. Це збір інформації про різні народи, їх звичаї, звичаї, спосіб життя, її опис і спроби систематизації. У підручниках цей період зазвичай позначається як передісторія, або доісторія, науки ". (Зауважимо, що емпіричне вивчення явищ навряд чи варто вважати парадигмою) Зрозуміло, що на цьому етапі використовуються ідея культури і уявлення про культуру, що формуються на її основі і в результаті емпіричних досліджень.
Третій етап - побудова культурології як наукової дисципліни. Тут виробляються принципи і критерії культурологічної істини (пояснення), створюються ідеальні об'єкти, будуються культурологічні теорії. Саме на цьому етапі складаються дилеми та парадигми культурології. При побудові культурологічної науки широко використовуються емпіричні дослідження.
На четвертому етапі поряд з триваючим розгортанням культурологічної науки складаються прикладні культурологічні дослідження, на які все більше починає орієнтуватися культурологічне пізнання.
На сучасному етапі важливу роль у розвитку культурології грає філософська і методологічна рефлексія. І зрозуміло чому. Наявність дилем, різних парадигм і частково пересічних культурологічних концепцій і теорій робить необхідним критичний аналіз підстав і цінностей культурології.

2. Структура культури.
Структура культури - будова культури, що складається з субстанціональних елементів (опредмечиваются в її цінностях і нормах) і функціональних елементів (характеризують процес культурної діяльності, різні її сторони і аспекти); включає в себе освіту, науку, мистецтво, літературу, міфологію, моральність, політику , право, релігію, що співіснують між собою і становлять єдине ціле. Крім того в рамках культурології сьогодні досліджуються і такі її структурні елементи, як світова і національна культура, класова, міська і сільська, професійна та ін Духовна, матеріальна.
У свою чергу кожен з елементів культури може ділитися на інші, більш дробові.
Матеріальна культура-знаряддя і засоби праці, техніка і споруди, виробництво (сільськогосподарське і промислове), шляхи та засоби сполучення, транспорт, предмети побуту; пов'язана з історичним підходом; найчастіше розглядаються в цьому плані древні культури.
Духовна культура - наука, мораль, моральність, право, релігія, мистецтво, освіта;


3. Поняття культури.
Культура постає перед нами Як багатогранне проблема історічного розвитку. Незважаючі на різноманітність визначені культури, в них можна віділіті сінтезуюче ядро, Що об'єднує Різні точки зору. Таким ядром Виступає Саме слово "культура", Що походити від Латинська cultura и в перекладі означає обробіток, вирощування, догляд. Первісно Це стосувалося землеробської праці. Згідно Термін почав ужіватіся в Ширшов значенні.
Термін "культура", Що виник в епоха антічності, у початково йо тлумаченні НЕ позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. ВІН БУВ пов'язаний з уявленням про дію, зусилля, спрямовані на зміну чогось и того вжівався з певне ДОПОВНЕННЯ, позначаючі Завжди культуру чогось: культуру духу, культуру розуму ТОЩО. Пізніше культуру стали розуміті як "людяність", Що віділяє людину з природи, варварськи стану. Культура стала мірою того, Що відрізняє римлянина від варвара, цівілізовану людину від Дикуна, природньо від неприродного (тобто штучного).
У епоха середньовіччя культурою вважать Прагнення до ідеалу та бездоганності.
У новий час цею Термін стали вжіваті для визначення ступеня віхованості, інтелекту, освіти та спроможності Дотримуватись норм етики та етикет.

4. Культура і цивілізація, їх взаємозв'язок. Концепції Тойнбі, Шпендлер.
1. Первіснообщинному суспільстві - середні століття. Культура і цивілізація не розлучені, культура розглядається як слідування людини за космічною впорядкованістю світу, а не як результат його творіння.
2. Відродження. Культура вперше зв'язалася з індивідуально-особистісним творчістю людини, а цивілізація - з історичним процесом громадянського суспільства, але розбіжностей ще не виникло.
3. Освіта - новий час. Культура - індивідуально-особистісна, одночасно суспільно-громадянське пристрій обществаÞ поняття наклалися один на одного. Європейські просвітителі використовували термін «цивілізація» для позначення громадянського суспільства, в якому панує свобода, рівність, освіта, просвітництво, тобто цивілізація використовувалася для позначення культурного якості обществаÞ розуміння Морганом і Енгельсом цивілізації, як стадії розвитку суспільства слідом за дикістю і варварством, тобто початок розбіжності понять.
4. Новітній час. Культура і цивілізація розведені, не випадково вже в концепції Шпенглера культура і цивілізація виступають як антиподи.
Лінія «філософії життя» Освальда Шпенглера (1880-1936). У 1918 вийшла його книга «Захід Європи». Ця книга принесла йому славу пророка загибелі західноєвропейської культури. Шпенглер розглядає окремі культури як ізольовані один від одного організми, які мають свою власну унікальну душею. Тому представник однієї культури, ніколи не зрозуміє іншу культуру повністю. Кожна культура має своє народження, свій кульмінаційний пік і свою смерть. Етап, коли культура застигає, припиняє свій розвиток і зростання, втрачає духовні потенції, матеріалізується, Шпенглер визначив терміном «цивілізація». Шпенглер вважав, що західна культура увійшла в стадію цивілізації, тобто наближається до фіналу свого існування.
Цивілізаційна концепція «Виклик-і-Відповідь» Арнольда Тойнбі (1889-1975). Тойнбі вважав, що цивілізації виникають за двох умов: наявності навколишнього середовища і присутність у даному суспільстві творчої меншості (еліти). Відбувається взаємодія навколишнього середовища і суспільства (Виклик-і-Відповідь). Суспільство через творчу меншість вирішує завдання відповіді на Виклик середовища, приходить в стан руху, що сприяє перетворенню його в цивілізацію. Зростання цивілізації розгортається як безперервний процес «Догляду-і-Повернення» творчої меншості, що має особливий харизматичний дар і реалізує його в жрецької, чернечого, світської, аристократичної формах. Цивілізація розвивається і зростає за умови, коли більшість солідарно з меншістю, наслідує його. В іншому випадку - цивілізація розкладається, деградує. Злам цивілізації відбувається і у випадку, якщо суспільство не може впоратися з Викликом в силу нестачі енергії у творчої меншості. З 26 виділених Тойнбі цивілізацій 16 припинили своє існування (єгипетська, месопотамська, грецька та ін), 7-8 перебувають у стані кризи або під загрозою асиміляції західною цивілізацією (китайська, індійська).

6. Функції культури.
1. Акумуляція родового досвіду.
2. Функція гносеологічна, пізнавальна. Охоплюючи всі сфери суспільної свідомості, взятих їх в єдності, культура дає цілісну картину пізнання і освоєння світу, а також рівень навичок і вмінь людей.
3. Функція історичного обміну, передачі соціального досвіду Цю функцію називають інформаційною. Суспільство не має іншого механізму передачі соціального досвіду, "соціальної спадковості", крім культури. У цьому сенсі культуру можна назвати "пам'яттю" людства.
4. Комунікативна функція, Сприйнята інформацію, укладену в пам'ятках матеріальної та духовної культури, людина тим самим вступає в непряме, опосередковане спілкування з людьми, які створили ці пам'ятки. Засобом спілкування виступає перш за все виступає мова.
5. Культура виконує регулятивну та нормативну функцію. Тут вона виступає як система норм і вимог, що пред'являються мораллю і правом.
6. Сигнификативная функція культури - це її здатність створювати цілісні, осмислені уявлення про світ і самостійні філософські та поетичні світи.
7. Функція "психологічної розрядки" - як би протилежна попередньої, нормативної.
8. Головною функцією є гуманістична функція.
Культура виконує свої функції, впливає на соціальне життя різними шляхами: а) через соціалізацію, б) через створення і введення цінностей, в) через зразки поведінки, г) через створення моделей інститутів і соціальних систем.


7. Антіческіе погляди на культуру.

Антична система уявлень про культуру людства грунтувалася на двох поняттях: Cultura - оброблення, обробіток (по відношенню до природи) - це поняття ввели в обіг римляни.


Paideia - навчання, виховання (по відношенню до людини) - це поняття належить грекам.
Греки створили унікальну систему освіти, в завдання якої входило формування не стільки фахівця (у сучасному сенсі слова) в тій чи іншій області, наділеного відомої сумою знань, скільки саме культурного і освіченої людини, особистість з певною системою поглядів, переконань, цінностей. Така людина, наділений зовнішніми і внутрішніми достоїнствами, був визнаний мірою всіх речей. Його розміри і пропорції лягли в основу розрахунків храмів та інших споруд, для скульптурних зображень богів позували прекрасні грецькі юнаки та дівчата.
Освічена людина в античності: здатність суджень; певна система поглядів, переконань, цінностей; естетична культура; готовність до життя в суспільстві; внутрішня і зовнішня краса.
Саме в античній культурі з'явилася ідея ограновування людини, як дорогоцінного каменю, в результаті чого виник ідеал людини як ідеал всебічно розвиненої особистості.
Дійсно, природний, вільний і незалежний людина епохи античності пишався своєю силою і своїм розумом, відчував свою єдність з природою, яка разом з людьми і богами утворювала космос, в якому людина бачила порядок, що відповідає його уявленням про красу і гармонію.
Іншими словами, антична культура заклала основи сучасного розуміння світу, залишаючись класичним зразком його раціонального, естетичного, логічного тлумачення. Антична культура справила потужний вплив і на подальший розвиток культури, і на її осмислення, дала початок багатьом напрямкам у різних областях культурної творчості.
8. Переосмислення культури діячами Просвітництва.
Етап розвитку Західноєвропейської культури. Початок Просвітництва - "славна революція" 1688 р. в Англії; конституціоналізм, парламентаризм і релігійна терпимість стають базовими політичними цінностями буржуазії, всього третього стану. Кінець Просвітництва - Велика французька революція 1789 - 1794 рр.. Результат цих революцій - незворотність загальноєвропейського процесу становлення техногенної цивілізації і буржуазних суспільних відносин. Для епохи Просвітництва характерно: 1) розуміння природи, у тому числі і природи людини як розумно влаштованих, 2) деистическое світорозуміння, що виключає втручання творця в розвиток природи і суспільства, природний характер законів природи і суспільства. Завдання людини - осягнення цих законів, використання їх у своїх цілях; 3) визнання однолинейно-історичного розвитку, рушійною силою якого є прогрес знань, 4) боротьба проти забобонів позитивних релігій, прагнення замінити їх універсальною релігією Розуму; 5) вироблення основ природною (розуміється як раціональної) моралі, природного права ("Декларація прав людини і громадянина" 1789 року); 6) популяризація ідей (масонські ложі, "Енциклопедія", салони); 7) заміна типу раціоналізму (арістотелівський дедуктивний замінюється дослідно-експериментальним); 8) сотериологическая ідея втрачає релігійну форму. Мета і сенс людської історії в ній самій, а не за її межами


9. Нові ідеї в працях українських діячів культури 17-18 ст. Сковорода.


Значне піднесення української культури Почалися з Другої половини XVII Століття після возз'єднання України з Росією в 1654 році.
Найвідатнішімі письменниками XVI-XVIII століть булі Іван Вишенський и Григорій Сковорода. У їх творчості віявівся зв'язок з народними масами и любов до ціх мас. У посланнях Вишенського з-Під релігійної Оболонки пробівається гнів народних мас проти польських и українських феодалів, непріміренність у боротьбі з гнобітелямі. У творах Сковороди мотив любові до трудящих є провіднім. Найвідатнішій український письменник XVIII Століття підніс у своїх творах Ідеї демократизму, гуманізму, ненавісті до гнобітелів, любові до Батьківщини. У йо творчості відбілісь Прагнення трудящих до Волі, до кращих життя, ненависть селянства до поміщіків. Література XVI-XVIII століть відбіває боротьба класів цієї єпохи. У ряді віршів, у драматичних та інших творах того часу відбілісь подивись й інтересі козацької старшини та панів, віявляється ворожок ставления до селян, до козацьких нізів та трудящих тодішнього Міста. Навпакі, Найкращі твори ціх століть пройняті сімпатією до мас и спрямовані проти гнобітельської верхівкі Тогочасні суспільства, проти панів-кріпосніків (українських и польських) i проти козацької старшини.

10. Погляди Шевченка на культурно-історичний розвиток українського народу.

Ця філософія українського духу глибоко індивідуальна, особиста і, разом з тим, грунтувалися на національній ідеї українського народу, його ментальності. Шевченко виростає насамперед з конкретно-узагальненого ставлення до любові, надії і віри. Саме з любові до України виникає шевченківська філософія пробудження людської гідності, смутку-жалю знівеченого життя, сили протесту і бунтарства. Улюблений герой Шевченка віршів і картин - лицар народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, виступає захисником рідного краю, носієм народної правди і честі. Гнів мислителя спрямований передовсім проти різних утіскувачів, прийшлих і доморощених. Шевченківська творчість пронизана вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з неправду, рабство ніколи не визнає норми існування. Філософський характер творчості Т. Шевченка відображає народність, коли кожне явище життя розглядається мовби очима народу.


11. Наукова та культурна діяльність Грушевського.

Першо й найважливішою йо заслугою є ті, Що ВІН давши нам повну Історію України. Для її Створення булі вікорістані велічезні документальні матеріали архівів України, России, Польщі, Швеції, Туреччина. Ця праця мала велике політічне значення, оскількі Україна Була розділена Між австрійськімі, польськими и російськімі сусідамі, реакційні кола якіх НЕ візнавалі за Українським народом права на існування Як нації и права на свою мову и культуру. За своє життя Грушевський здійснів Великі Наукові Дослідження, опублікував близьким двох тисяч наукових и науково - популярних праць, публіцістічніх статей.


Науково-педагогічна й публіцістічна спадщина М. Грушевського НЕ обмежується йо капітальнімі працями, трактатами, статтей, чисельними курсами лекцій, які ВІН читав з універсітетськіх кафедр. Дбаючі про Поширення історічніх знань, навчань поряд з вже згадуванім вузівськім підручніком "Ілюстрована історія України", написавши но й Дві книжки для школярів. Перша з них - "Про Старі часи на Україні". Друга - "Історія України", написана до Програми віщіх початковий шкіл и ніжчіх класів шкіл середніх - побачим світ 1920 року. Для селянства живо й Дуже цікаво написана книжечка "Про Старі часи на Україні".
Альо Грушевський НЕ Тільки писав Історичні праці, но й сам, робів Історію, - ВІН БУВ творцем українського життя. Мало в нас Було організаторів и діячів Такої Міри Як Грушевський. Для України ВІН давши Незвичайна Багато: розвінув русский науку до європейського рівня, ширше Нові думки, наблізів нас до західної культури, и надіхнув

громадянство новим духом, новим життям.



12 Основні концепції і погляди на розвиток культури України в сучасних умовах.

Сучасна культура втілюється у величезній безлічі створюваних матеріальних і духовних явищ. Це і нові засоби праці, і нові продукти харчування, і нові елементи матеріальної інфраструктури побуту, виробництва, і нові наукові ідеї, ідеологічні концепції, релігійні вірування, моральні ідеали та регулятори, твори всіх видів мистецтв і т.д.


Більшість дослідників сходяться на думці, що сучасна культура - це безліч самобутніх культур, що знаходяться в діалозі і взаємодії один з одним, причому діалог і взаємодія йдуть не тільки по осі теперішнього часу, а й по осі «минуле-майбутнє».
Оптимісти стверджують, що світова культура на правильному шляху, що майбутнє за наукою, технікою, інформацією, регіонально-організованою економікою, що цінності західної культури (успіх, влада, особиста свобода, сила і т.д.) є істинними. Песимісти, починаючи від Шпенглера, навпаки, упевнені в зворотному: сучасна світова культура, вважають вони, хилиться до заходу.

13. Біосферна концепція культури Вернандского.

Представники: Володимир Іванович Вернадський (1863-1945), Олександр Леонідович Чижевський (1897-1964), Лев Миколайович Гумільов (1908-1992). З'єднання природничонаукового і гуманітарного бачення світу, розгляд долі людства в нерозривному зв'язку з природою і космосом. Головний внесок В. І. Вернадського в культурологію - вчення про «ноосферу». «Ноосфера» - сфера людського розуму. Вернадський вважав, що з появою людини на землі почав діяти новий вид енергії, пов'язаний з психічною діяльністю і розумом, саме цей вид енергії і призводить до формування нового вигляду планети. А. Л. Чижевський вважав, що всі найважливіші події людської історії синхронізовані з якими-небудь коливаннями або змінами навколишнього середовища; він досліджував хід історії людства в його кореляції з коливаннями сонячної активності.


14. Культуроантропологія і соціологія культури.

Культурна антропологія - досліджує взаємини людини і культури, процеси становлення духовного світу особистості, формування та реалізації здібностей, обдарувань, талантів, втілення творчих потенціалів в діяльності і її результати. Соціально-культурна еволюція особистості відбувається протягом усього життя, але при цьому особливу роль грають дитинство і молодість, коли закладаються основи ціннісних позицій та інтересів. Культурна антропологія виявляє 'вузлові * моменти соціалізації людини, специфіку кожного етапу життєвого шляху, вивчає вплив соціокультурного середовища, системи освіти і виховання, сім'ї, однолітків, покоління. Особлива увага приділяється психологічному обгрунтуванню таких явищ культури, як життя, душа, смерть, любов, дружба, віра, сенс, духовний світ чоловіка і жінки. Психоаналітична школа З. Фрейда і його послідовників особливу увагу приділяла взаємодії природно-біологічних, енергетичних і соціокультурних факторів у визначенні мотивів поведінки людини.


Соціологія культури досліджує процес функціонування культури в суспільстві; тенденції соціокультурного розвитку, які проявляються у свідомості, поведінці та способі життя різних соціальних груп.
У соціології культури можна виділити три рівні знання.
Перший рівень характеризує найбільш загальні тенденції в розвитку сучасної культури, відтворює її найпоширеніші цінності, стилі життя, моделі поведінки.
Другий зосереджує увагу на рівнях культури різних груп, видах культурної діяльності, співвідношенні традицій і новаторства, системі поширення цінностей культури, їх освоєнні людиною
Третій рівень - заснований на соціологічної інформації, отриманої в результаті емпіричних досліджень з використанням методів опитування, інтерв'ю, включеного

спостереження, аналізу документації та соціальної статистики.



15. Національне і загальнолюдське в сучасній культурі.

Сама національна культура трактується Ширшов І не зводяться до національно - особливого, тобто етнічної неповторності. Тому візначіті співвідношення національного и загальнолюдського можна Лише за допомога Поняття національної культури. Її слід вважаті "процесом становлення и розкриття сутності людської цівілізації у конкретному народі (нації) Упродовж усієї цієї історії", а кож "сукупністю матеріальних и духовних цінностей, створення Як самим народом, так и запозичення в інших Народів и вікорістовуваніх народом у своєму розвитку"


Таким чином, національна культура - Це Поєднання загальнолюдського та етнічно неповторної (національно - особливого) Ніні Україна пережіває складаний Період своєї Історії. Проголошенням Незалежності вон на повний голос віявіла и Свій намір іті шляхом демократичного розвитку, шляхом цівілізованості й загальнолюдської культури. Незалежність є кож актом глібокої поваги и шани українців до своєї національної культури.
Сприяння розмаїття культур - одна з важливих цілей світового співтовариства. Це зафіксовано в першій статті Статуту ЮНЕСКО - Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. У ній говориться, що мета співробітництва - сприяти "зближенню і взаєморозумінню народів шляхом належного використання апарату колективного інформування, рекомендуючи для цього укладення міжнародних угод, які вона (ЮНЕСКО) вважатиме корисними для вільного розповсюдження ідей словесним і образотворчим шляхом». Отже, культурне розмаїття потребує підтримки, її необхідно

розвивати.


16. Культурологічні проблеми Україна в розробках діячів 2-30 рр.. 20 ст.

Кінець 20-х - початок 30-х РОКІВ ХХ ст. ознаменувався для України, Яка Була тоді в складі СРСР - найстрашнішого, Мабуть, прикладу тоталітарної держави в Історії, приходом тяжких, Дуже тяжких часів. За підрахункамі Юрія Лавріненка, одного з небагатьох діячів національного відродження, якому вдалось віжіті и Під час Другої світової Війни віїхаті на Захід, в УРСР у 1930-х роках Було ліквідовано Майже 80% творчої інтелігенції.


Тотальний характер вініщення національної культурної еліті дали Підстави Йому назваті добу 1920-1930-х РОКІВ "розстрілянім відродженням".
  Напрікінці 20-х РОКІВ у музична сферу ставши пронікаті сталінській режим. З появ 1932 р.. Спілки композиторів України, Політичний Вплив на творчий процес посілівся. Це спричинило уніфікацію художнього мислення, жорстку критику музікантів-новаторів, звінуваченні їх у безідейності та формалізмі, зростанням ролі соціального замовлення, прігнічення творчої індівідуальності, деформацію музічної культури, віхолощення її національного духу.
Особливо резонансною Була літературна діскусія 1925-1928 pp., Яка Дуже Швидко Вийшла за Межі літературніх проблем. Розпочавшісь з прістрасного виступа М. Хвильового проти графоманства, імітаторства, пристосуванства, дилетантизму та хуторянства, які засмічувалі русский літературу, вон піднялася до з'ясування суперечностей процесу духовного відродження. Під час діскусії Було зроблено спроба візначіті орієнтірі подалі розвитку національної культури, Створити естетична концепцію, Яка ґрунтувалася б на органічній Єдності традіцій и новаторства.
Після вісунення М. Хвильовий гасла «Геть від Москви!», Реальний Зміст Якого пролягав у відмові від стилю та канонів російської літератури, а не в заклікові до політічного розмежування, Під лещат офіційної власти діскусія Була переведена в політічну площіну: письменника почал звінувачуваті в націоналізмі , підштовхуванні народу України до вихід з СРСР.
Ці звінувачення склалі основу політічного ЯРЛИК «хвільовізм», Якого чіплялі Представникам творчої інтелігенції, у чіїх подивись и творчості простежувався національний акцент. Учасники Літературної діскусії звертали Увага на прихований за лаштункамі «Червоної просвіти» небезпечне тінь Літературного чіновніцтва, потяг до адміністратівного стилю керівніцтва художнімі процесами.


17. Погляди Драгоманова і Франка з питань культури.

Глянь М. Дрогомана зводілісь до того Що Політичні та культурні Ідеї порівняно автономні, культурні Ідеї віпереджаті реальні и Соціальні Відносини в певній Країні, культура віявляе характер жіттєдіяльності нації її конкретні Особливості та Значення в загальному цівілізаційному процесі


Іван Франко опрацював концепцію іст.укр. культури сформулював явища, осміслів духовну культуру, Що пов'язана соціальною боротьбою суспільства вважать Що духовна культура народу формуеться на Основі матеріальних умов йо життя.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка