[]



Сторінка39/40
Дата конвертації11.05.2018
Розмір9.42 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40

р


Ракурс вигляд різних предметів, фігур, архітектурних форм у перспективі.

Ратуша (польськ. ratusz, від нім. rathaus — будинок ради) — будівля міського са- моврядування, в якій передбачено залу для засідань, а також приміщення для відвідувачів.

Раціоналізм — 1) філософський напрям, який стверджує, що розум є вирішальним джерелом істинного знання; 2) практичне ставлення до життя.

Реалізм (лат. — дійсний) — художній метод в літературі і мистецтві, що відобра- жає реалістичну картину подій, явищ і т. ін.

Рельєф — скульптурне зображення на площині. Р. може бути самостійним твором скульптури або частиною архітектурної композиціі. Його застосовують також у декоративних виробах. З відношенням до площини фону розрізняють Р. опуклий (горельєф, барельєф) і заглиблений (койланогліф).

Рельєф (фр. — relief) — скульптурне зображення на площині.

Ренесанс (фр. Renaissance — Відродження) — див. Відродження.

Реформація (лат. reformatio — поліпшення, перетворення) — широкий суспільний рух у Західній та Центральній Європі XVI ст., що поєднував у собі суспільно- політичні і релігійні течії. Р. розпочалася в Німеччині з виступу Мартіна Лю- тера. Р. стала початком багатьох протестантських церков.

Ризниця — спеціальне приміщення для зберігання риз і церковного начиння в хри- стиянських храмах.
Риторика (гр. — риторика) — мистецтво красномовства. Виникла у Стародавній Греції, розробила багато стилістичних прийомів ораторського мистецтва та художньо-літературної мови.

Рококо (фр. rococo, від орнаментального мотиву рокайль) — стиль, що набув роз- витку в європейських пластичних мистецтвах першої половини XVІІ ст.; ви- ник у Франції. Для стилю характерна декоративність, химерність і фантастич- ність орнаментальних мотивів, вигадливість форм.

Романський стиль — стиль, що набув поширення в країнах Західної, Центральної і частково Східної Європи у X—XІІ ст. (подекуди й у XІІІ ст.). Найбільш по- вно й широко виявився в архітектурі. Споруди Р. с. вирізнялися важкими фо- рмами й масивністю (замки, міські оборонні споруди, монастирські комплек- си фортечного характеру). В образотворчому мистецтві Р. с. переважали фреска, мініатюра (оформлення рукописів).

Романтизм — художній метод, що склався наприкінці XІІІ — на початку XІX ст. й поширився як напрям (течія) в літературі й мистецтві Європи та США. Романтики виступали проти раціоналістичних догм класициз- му, ставили на перший план духовне життя людини. Вони зображали не- звичайні явища та обставини, особливих героїв з сильним характером і пристрастями.

Ротонда (лат. — круглий) — кругла в плані споруда (храм, мавзолей, павільйон, зал), перекрита куполом.

Руст — камені (квадри) з грубо обтесаною або опуклою лицьовою поверхнею. Р. створює враження масивності будинку.

с


Садово-паркове мистецтво — мистецтво створення садів, скверів, парків. У садово-парковому мистецтві природний рельєф і рослинність поєднуються з архітектурою.

Саркофаг невелика гробниця з каменю, дерева, часто прикрашена декоратив- ними рельєфними зображеннями, орнаментами.

Світлотінь — контрастове виявлення освітлених і тіньових місць на формі, яке сприяє зоровому сприйманню пластики та об’ємності предмета. С. та її теорія розроблялися майстрами Відродження. Відтоді С. використовується як один із засобів, що визначають виразність художнього твору.

Символізм — модерністський літературний напрям кінця XІX—XX ст. Виник у Франції. Символісти відмовилися від зображення реалій життя і метою своєї творчості вважали пошук прихованої краси світу. На місце художнього образу вони ставили художній символ, що містить у собі ряд значень. Намагалися надати своїм творам музикальності, співзвучності, бо тільки музику вважали мистецтвом.

Синкретизм — 1) злитість, нерозчленованість, яка характеризує первинний нероз- винутий стан чогось, наприклад первісного мистецтва; 2) у філософії — різ- новид еклектизму, поєднання суперечливих поглядів.

Синтез — 1) метод вивчення предмета в цілісності, єдності й взаємозв’язку його частин; 2) органічне поєднання різних компонентів у одному цілому; узагаль- нення, висновок з чого-небудь.

Склепіння — архітектурна просторова конструкція, перекриття або покриття споруд, які мають геометричну форму, утворену опуклою криволінійною поверхнею.
Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємність, тривимірну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів (ка- мінь, глина, метал, гіпс тощо). Розрізняють два основні різновиди С.: круглу і рельєф. Кругла С. — статуя, скульптурна група, торс, бюст тощо. Вона ві- льно розміщується в просторі й вимагає кругового огляду. Рельєф передбачає зображення на площині, яка утверджує його тло.

Смальта (італ. — емаль) — кольорове непрозоре скло у вигляді кусочків, застосо- вуване для виготовлення мозаїк.

Станкове мистецтво — термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер; у живописі — картина, у скульптурі — ста- туя, погруддя та ін.

Статуя — один із основних видів скульптури; об’ємне зображення людської фігу- ри або тварини (рідше якоїсь фантастичної істоти).

Стилобат — 1) у давньогрецькій архітектурі підніжжя колонади; 2) верхня частина східчастого цоколю будинку.

Стиль — у літературі та мистецтві — єдність змісту, образної системи й худо- жньої форми, що склалася за конкретних суспільно-історичних умов і вла- стива різним історичним періодам та епохам у розвитку літератури і мис- тецтва. У вузькому значенні С. — індивідуальна манера, своєрідні непо- вторні ідейно-художні особливості творчості митця; 2) спосіб, прийом, ме- тод роботи.

Стоїцизм — філософський напрям, що виник в античну добу. Вважаючи відчуття єдиним джерелом пізнання, стоїки твердили, що воно має три етапи: уявлення про реально існуючу річ; узгодження цього уявлення з попереднім уявленням про цю річ; сприймання і, нарешті, переробка цього сприймання розумом лю- дини, або здоровим глуздом, цей акт є вже практикою. Першооснову всього сущого стоїки вбачали у творчому вогні, який вони ототожнювали з субстан- цією, матерією взагалі. Вогонь, повітря, вода і земля — елементи, з яких скла- даються окремі, конкретні речі — це лише форми зміни субстанції, або «пер- шоматерії», яка є вічною і кількість якої не збільшується і не зменшується, а лише переходить з одного стану в інший. Матеріальність охоплює все суще, в тому числі душу й Бога. На думку стоїків, Світ єдиний. Він складається з од- накової матерії, причина руху й змін якої в ній самій. Найважливішою части- ною філософії С. є етика, а найхарактернішою рисою — заперечення законно- сті рабства і взагалі будь-якої залежності людини, оскільки це суперечить самій природі людини. Моральність, на думку стоїків, полягає в тому, щоб керуватися розумом, який є частиною світового розуму, і жити згідно з при- родою.

Супрематизм (лат. supremus — найвищий) — різновид абстракціонізму; твори су- прематизму є комбінаціями кольорових геометричних фігур (квадрат, трикут- ник, коло).

Схоластика — середньовічна шкільна філософія, що мала обгрунтування, захист і систематизацію теології. Об’єктом вивчення схоластики є духовний світ лю- дини, який перетворюється нею на абстрактну схему й абсолютизується. С. властиві умоглядність, догматизм, звернення до Біблії як до найвищого кри- терію істинності. Ранньосхоластичні вчення пов’язані переважно з неоплато- нізмом, пізня схоластика грунтується на пристосованому до потреб християн- ської догматики арістотелізмі. У XVI ст. відбувається певне відродження С., яка була ідеологією Контрреформаціі.

Сцієнтизм — науковість.
Сюрреалізм (фр. surrealism, буквально — надреалізм) — модерністська течія в лі- тературі і мистецтві XX ст., яка намагається джерела творчості знайти в під- свідомості.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка