[]



Сторінка36/40
Дата конвертації11.05.2018
Розмір9.42 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40

Е


Екзальтація надмірне захоплення чимось, збудження під впливом будь-чого, захопленість, захват, збудження, піднесення, вибух емоцій.

Екзистенціалізм (лат. existentia — існування, буття): 1. Ідеалістична філософська течія, що заперечує об’єктивність буття, реальним вважає лише існування лю- дини та її переживань, твердить про беззмістовність життя, непотрібність сус- пільної діяльності. 2. Течія літературного модернізму. Виникла в передвоєнні
роки, поширилася під час і після Другої світової війни. Xарактерні риси: суб’єктивізм, індивідуалізм, песимізм, заперечення будь-якого насильства.

Експансія — загарбання державами та монополістичними об’єднаннями чужих те- риторій, ринків, джерел сировини, економічне й політичне уярмлення інших країн.

Експресіонізм (фр. expression виразність, вираження) — напрям у європейській літературі та мистецтві перших десятиліть XX ст. Головним в експресіонізмі проголошувалося вираження суб’єктивних уявлень митця, що зумовило потяг до ірраціональності, загостреної емоційності та гротеску.

Експресія — виразність, підкреслене виявлення почуттів, переживань.

Емпіризм — 1) напрям у філософії, який єдиним джерелом пізнання вважає сприймання і досвід, а значення теоретичних узагальнень і логічного мислен- ня недооцінює або зовсім заперечує; 2) схильність до практичної діяльності на шкоду теоретичним узагальненням.

Епіграма (гр. — напис) — короткий вірш сатиричного глузливого змісту, здебіль- шого спрямований проти якої-небудь особи.

Епістолярна творчість (гр. — послання, лист) — форма викладу, коли твір напи- саний у формі листування персонажів або послання, а також приватне листу- вання як джерело історії.

Ескіз — попередній начерк креслення, картини тощо.

Етика — 1) наука, що вивчає мораль; 2) норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.

Етюд — в образотворчому мистецтві — первісний допоміжний малюнок, викона- ний з натури, для майбутнього твору.

є


Євангелія («благовіствування», частина Біблії) — так звуться чотири церковні книги, що оповідають про життя Xриста. Події, описані в цих книгах, леген- дарного харектеру, яких багато у східних народів.

ж


Живопис вид образотворчого мистецтва, художнє зображення видимого світу фарбами на будь-якій поверхні (полотні, дереві, папері тощо). Колір є найва- жливішим зображальним та емоційним засобом Ж. поділяється на монумен- тальний, станковий, театрально-декораційний та мініатюру. Ж поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, анімалістичний. Техніка Ж. (накладання фарб, закріплення на поверхні) різ- номанітна. Найбільш поширені фарби: олійні, клейові, темпера. У монумента- льному Ж. застосовують фреску, мозаїку, вітраж, у станковому поряд з олі- єю — акварель, гуаш, пастель.

з


Замок — укріплене житло феодала, оборонний об’єкт. У XIII—XIV ст. З. перетворюється на складні комплекси споруд і нарешті — на палацові ансамблі.

І


Ідеалізація — приписування комусь, чомусь ідеальних властивостей; схильність вважати когось, щось кращим, ніж є в дійсності.

Ієрархія (гр. — священний та влада) — поділ на вищі та нижчі посади, чини, соці- альні групи залежно від їхнього суспільного і майнового стану. Порядок під- леглості нижчих осіб за чином, посадою вищим.

Іконоборство — релігійно-політичний рух VIII—IX ст. у Візантії, спрямований проти шанування ікон, мощей та інших предметів культу.

Іконографія (гр. зображення і малюю, пишу) — суворо встановлена система зо- браження будь-яких персонажів або сюжетних сцен.

Інтер’єр внутрішній простір будівлі, приміщення.

Іонічний ордер — один із трьох головних давньогрецьких архітектурних ордерів. Має струнку колону з базою і стовпом, які прорізані вертикальними жолобка- ми. І. о. завершується капітеллю, що має два великі завитки. Xарактеризуєть- ся легкістю пропорцій і багатшим декором усіх частин у порівнянні з дорич- ним ордером.

Іронія — прихована насмішка, спеціально «вдягнена» у форму позитивної характе- ристики чи вихваляння.

к


Кантата — великий музичний твір урочистого або лірико-епічного характеру для хору, соліста і оркестру.

Капелла — в архітектурі — невелика споруда чи приміщення для молитов одного знатного сімейства, для зберігання реліквій, розміщення хористів та ін. Роз- ташовувалися К. у храмах, бокових нефах або навколо хору. Будувалися та- кож К., що стояли окремо.

Капітель — верхня частина колони, пілястри або стовпа, на яку спирається бал- ка або архітрав. К. дістали детальну розробку в античних архітектурних ордерах.

Карниз — горизонтальний виступ на стіні, який підтримує дах (покриття) споруди й захищає стіну від води, що стікає; має також декоративне значення. К. буває верхній, що увінчує, наприклад, в антаблементі, й проміжний.

Катехізис — церковно-навчальний посібник, що у формі запитань і відповідей викладає основні догмати православної, католицької чи протестантської церкви.

Кватроченто (італ. quattrocento — чотириста) — італійська назва XV ст., яке було періодом раннього Відродження в італійській культурі.

Кирилиця — один з двох давньослов’янських алфавітів (другий — глаголиця), на- званий за ім’ям Кирила — одного з просвітителів слов’ян, проповідників пра- вослав’я, братів Кирила та Мефодія. Створено на основі грецького алфавіту з додаванням кількох літер.

Кінетичне мистецтво (гр. kinemos — руховий, рушійний) — напрям у західному мистецтві 50—60-х рр. XX ст. Представники цього напряму намагалися ство- рювати рухомі конструкції, вдавалися до світових ефектів.

Кіномистецтво — мистецтво відтворення на екрані зображень, які викликають враження реальної дійсності.
Кітч (нім. Kitsch — дешева продукція, несмак, verkitschen — дешево продавати) — напрям у сучасній культурі, розрахований на масового споживача, що харак- теризується примітивністю, безідейністю, розважальністю; масова продукція, позбавлена смаку і розрахована на зовнішній ефект.

Класицизм — один з основних напрямів у європейській літературі й мистецтві XVІІ—XVІІІ ст., зразком для якого було класичне давньогрецьке й давньо- римське мистецтво.

Клерикалізм — політичний напрям, що прагне посилити вплив церкви на суспіль- но-політичне й культурне життя країни.

Колона вертикальна опора, як правило, кругла в поперечному перерізі, стриж- невий елемент споруди, несучої конструкції тощо. Складається з бази, стов- бура й капітелі.

Колорит — 1) гармонійне поєднання кольорів та їхніх відтінків у творі живо- пису; 2) характерна особливість художнього твору, а також епохи, місце- вості тощо.

Композиція — побудова художнього твору, зумовлена змістом, характером і при- значенням.

Контрреформація — релігійно-політичний рух у Західній Європі XVI—XVII ст., організований і очолений папством проти Реформаціі.

Контрфорс (фр. contre-force — протидіюча сила) — вертикальний виступ стіни, призначений для збільшення її міцності й стійкості. Елемент готичної конструкції.

Концептуалізм (лат. — думка) — напрям у середньовічному номіналізмі, предста- вники якого доводили, що загальні поняття, так звані універсаліі, реально не існують — вони є лише загальними поняттями.

Концептуальне мистецтво — одна з течій авангардизму, що розглядає художній твір як засіб демонстрації ідей, понять, концепцій. Його представники відмов- ляються від створення традиційного художнього твору і звертаються до кон- цептуальних об’єктів, що виступають у формі ідей чи проектів і супроводжу- ються написами, текстами, іншими позаестетичними засобами.

Корінфський ордер — один із трьох основних архітектурних ордерів. Має високу колону з базою, стовбуром, прорізаними жолобками, й пишною капітеллю, що складається з ошатного різьбленого візерунка листя аканта, облямованого не- великими завитками. К. о. — пишний і урочистий ордер. Назва К. о. походить від назви давнього міста Корінфа.

Корчага — в Київській Русі X—XII ст. велика глиняна посудина з плескатим, кру- глим або гострим дном, вузькою шийкою та двома ручками. Використовува- лася для зберігання зерна і рідин.

Космографія (гр. — опис світу) — опис Всесвіту в книгах, відомості з астрономії, метеорології, географії й геології.

Кубізм (фр. cubisme, від cube — куб) — модерністська течія в західноєвропейсько- му образотворчому мистецтві початку XX ст., представники якої зображували реальний світ у вигляді комбінацій геометричних форм (куба, кулі, циліндра, конуса тощо) та деформованих фігур.

Купол — просторове покриття будинків, споруд, що перекриває круглі, багатокут- ні, еліптичні в плані приміщення.

Куртуазна література (від фр. — ввічливий, люб’язний) — придворно-лицарська література у Франції і Німеччині, спрямована своїм змістом проти аскетичної церковної літератури. Оспівувала лицарське кохання, слугування дамі, приго- ди і подвиги лицарів.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка