[]



Сторінка35/40
Дата конвертації11.05.2018
Розмір9.42 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40

в


Ваганти (від лат. vegans — блукаючий) — в XII—XIV ст. мандрівні актори країн Західної Європи, що виконували антиклерикальні пісні та вистави.

Варвари — 1) у давніх греків та римлян назва чужоземців; 2) переносно — жорс- токі, грубі люди, руйнівники культурних цінностей.

Вертеп — 1) печера; 2) розбійницьке, шахрайське кубло; 3) назва старовинного українського мандрівного лялькового театру, де поруч з різдвяною містерією виставляли й сценки з народного життя.

Вівтар — 1) жертовник, місце для жертвоприношень; 2) головне місце в християн- ському храмі, розташоване в його східній частині й відокремлене вівтарною перегородкою.

Відродження, Ренесанс (фра. Renaissance, італ. Renascimento) — епоха в історії культури країн Західної й Центральної Європи, а також деяких країн Східної Європи (в Італії — XIV—XVI ст., в інших країнах — кінець XV—XVI ст.). Розрізняють Раннє В. (XV ст.), Високе В. (кінець XV—перша чверть XVI ст.), Пізнє В. (друга — третя чверть XVI ст.). Термін «В.» запровадив італієць Дж. Вазарі в XVI ст. на означення зв’язку з античною спадщиною.
Вілла — заміський будинок із садом чи парком.

Вітраж (фр. vitrage — віконне скло) — твір монументально-декоративного мистец- тва з кольорового чи безбарвного скла, на яке наноситься малюнок спеціаль- ними фарбами, гравіруванням або витравлюванням. Шматочки монтуються з допомогою двотаврових балок, що спаюються оловом в єдину сюжетну ком- позицію.

г


Галерея — 1) довге крите приміщення, одну з поздовжніх стін якого замінюють колони, стовпи або балюстрада; 2) видовжена зала з суцільним рядом великих вікон в одній із поздовжніх стін.

Гармонія — струнка узгодженість частин і цілого.

Генезис — походження, виникнення, становлення, зародження, розвиток.

Гільдії — станові спілки купців.

Гіперреалізм (від гіпер — підвищення, надмірність і реалізм) — течія в образотво- рчому мистецтві США і Європи, представники якої намагаються ретельно ко- піювати фотографію за допомогою живописних і графічних засобів.

Горельєф — вид скульптури, високий рельєф, де зображення виступає над площи- ною фону більше як на половину свого об’єму.

Готика (від італ. gotico. букв. — готський, від назви германського племені готів); готичний стиль художній стиль, що став завершальним етапом розвитку середньовічного мистецтва країн Західної та частково Східної Європи (між серединою XII й XV—XVI ст.). Зародився у Північній Франції. Готичне мис- тецтво переважно культове за призначенням і релігійне за тематикою. Особ- ливе місце в мистецтві Г. посідає собор — високий зразок синтезу архітекту- ри, скульптури та живопису. Готичний собор — це, як правило, 3—5-нефна базиліка з поперечним нефом-трансептом. Основним видом образотворчого мистецтва Г. є скульптура, яка набула глибокого ідейно-художнього змісту та розвинених пластичних форм. Різноманітна тематика вітражів, що деко- рували віконні прорізи готичних храмів. У пізній Г. набули поширення скуль- птурні вівтарі в інтер’єрах, де об’єднані дерев’яна розфарбована й позолоче- на скульптура і темперний живопис на дерев’яних дошках. В епоху Г. досягли розквіту книжкова мініатюра й декоративне мистецтво, пов’язані з високим рівнем цехового ремесла.

Гравюра (від фр. gravure; graver — вирізати). У графічному мистецтві окремий вид творчості. Гравюрою називають відбиток на папері з дошки, на якій був вирізаний (награвірований) малюнок. Гравюра є оригінальна і репродукційна. Оригінальною є гравюра, виконана в цілому художником від початку й до кі- нця, включаючи обробку дошки. Репродукційна гравюра (з’явилася в Європі наприкінці XV ст.) відтворює оригінали живопису тощо. Поділяється на стан- кову, розраховану на самостійне існування, та книжково-журнальну як ілюст- раційну. Існує багато різновидів гравюрної техніки: різцева гравюра, офорт, суха голка, меццо-тинто, м’який лак, акватинта, манера олівця, резерваж, ла- віс, ксилографія, ліногравюра, гравюра на камені й різних пластинках. Основ- ні матеріали для гравюри на металі — сталь, мідь, цинк, для гравюри на дере- ві — самшит, пальма, граб, груша.

Граматика — 1) будова мови; 2) частина лінгвістики, що вивчає будову мови.
Графіка — вид образотворчого мистецтва, основним зображальним засобом якого є малюнок, виконаний на папері, тканині тощо олівцем, пером, пензлем, вуг- линою або відбитий на папері зі спеціально підготовленої форми.

Графіті (італ. graffiti — видряпини) — написи та малюнки, надряпані на стінах і ахітектурних деталях давніх будівель, а також на посуді та інших предметах.

Гробниця — архітектурна споруда, що містить тіло померлого та увічнює його пам’ять.

Гугеноти — протестанти-кальвіністи у Франції XVI—XVIII ст.

Гуманізм (від лат. humanus — людяний, людський) — ідейний напрям культури доби Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від обмежень схоластики.

д


Дадаїзм (фр. dadaisme, від dada — дитячий коник, переносно — дитячий лепет) — модерністська течія в літературі й образотворчому мистецтві Західної Європи початку XX ст. Xарактерні риси дадаїзму: антиестетизм, зумисний приміти- візм. Дадаїзм — попередник сюрреалізму.

Деїзм — 1) ідеалістичне вчення, яке визнає Бога першопричиною світу, але запере- чує його втручання в явища природи і суспільного життя; 2) форма віри, яка виникла в епоху Просвітництва.

Декоративне мистецтво — галузь пластичних мистецтв, твори якої, поряд з архі- тектурою, надають матеріальному середовищу проживання людини художніх, естетичних якостей. Д. м. поділяється на безпосередньо пов’язане з архітекту- рою монументально-декоративне мистецтво (створення архітектурного деко- ру, рельєфів, статуй, вітражів, мозаік, що прикрашають фасади й інтер’єри, а також паркової скульптури) і декоративно-ужиткове мистецтво (створення художніх виробів, призначених переважно для побуту).

Деміург — (алегорично) творець.

Диктатура необмежена влада, яка спирається на силу.

Догмат — основне положення віровчення, обов’язкове для всіх віруючих, визнане як незаперечна істина, вічна і незмінна, яка не підлягає критиці.

Додекафонія (з гр. — дванадцятизвуччя) — техніка композицій, заснована на за- стосуванні всіх 12 рівноправних, функціональних незалежних тонів хромати- чної гами. Звуковим матеріалом оперують так, щоб жоден звук не повторюва- вся, що часто призводить до беззмістовного хаотичного звучання.

Доричний ордер — один із трьох давньогрецьких архітектурних ордерів; познача- ється простотою й масивністю оздоблення. Походить від назви давньогрець- кої області Доріди. У Д. о. відсутня база у колони, він має просту форму капі- телі, а також тригліфи й метопи у фризі.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка