[]



Сторінка34/40
Дата конвертації11.05.2018
Розмір9.42 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   40

Абсолютизм абсолютна, необмежена форма правління, за якої верховна влада повністю належить монархові — імператору, королю, царю.

Абстракціонізм (лат. abstractus — відокремлений, відірваний) — напрям у модер- ністському мистецтві XX ст., що цілком відмовляється від реалістичного зо- браження предметів і явищ.

Авангардизм (фр. avante-garde — передовий загін) — узагальнюючий термін для позначення новаторських напрямів у художній культурі XX ст., для яких ха- рактерний пошук нових, нетрадиційних засобів вираження.

Агностицизм філософське вчення, яке заперечує можливість пізнання об’єктив- ного світу та його закономірностей.

Акватинта (від італ. acquatinta; від лат. aqua — вода і tinto — забарвлення). Техні- чний різновид поглибленої гравюри на металі, що грунтується на травленні азотною кислотою, вкритої тонким шаром кислотостійкого грунту металевої платівки, на яку було нанесено голкою рисунок. Технікою акватинти худож- ник намагається досягти на папері враження розмитого рисунка тушшю чи аквареллю.

Акведук — арковий міст з лотком або трубою, яким пропускали водовід через рі- ки, шляхи, яри.

Акмеїзм (гр. akme — вершина, розквіт, вищий ступінь чого-небудь) — модерніст- ська течія в російській поезії початку XX ст. Акмеїсти проголосили відхід від символізму з його містицизмом, зашифрованою багатозначністю слова, праг- ненням повернутися до світу реальності. Для поетів-акмеїстів характерна фі- лософська проблематика і відмова від соціальних проблем.

Алегорія (гр. — іносказання) — поетичний вислів з переносним значенням, у яко- му абстрактне поняття або судження передається через конкретний художній образ.

Алхімія (араб. aль кімія) — назва донаукової хімії, в основі якої лежала помилкова ідея про можливість перетворювати неблагородні метали в золото та срібло за допомогою «філософського каменя». Ідея зародилася в Китаї, Індії, Єгипті, але поширення набула в Західній Європі завдяки пануванню ідеалістичної фі- лософії.

Амфітеатр — 1) у давньогрецькому театрі місця, розташовані півколом на схилах пагорбів; 2) давньоримська будівля для видовищ еліптичної форми з ареною посередині, навколо якої уступами вгору розміщені місця для глядачів.

Ансамбль (франц. ensemble, букв. — разом) — в архітектурі та містобудуванні — гармонійна єдність споруд, творів монументально-декоративного мистецтва, зелених насаджень; цілісність просторової композиції, пропорційність спів- відношень частин і цілого; силует, пластика, колір.
Ансамбль — в архітектурі та містобудуванні — гармонійна єдність споруд, творів монументально-декоративного мистецтва і зелених насаджень.

Антаблемент — верхня частина споруди, що спирається на колони.

Античне мистецтво (від лат. antiquus — давній) — назва давньогрецького і дав- ньоримського мистецтва; виникла в епоху Відродження.

Антропоцентризм філософський принцип, згідно з яким людина є центром Все- світу і найвищою метою всіх подій, що відбуваються в світі.

Анфілада — ряд прямолінійно розташованих суміжних кімнат, з’єднаних дверима або відкритими арками, що розміщені по одній осі.

Апологет — захисник, оборонець кого-, чого-небудь.

Апсида (гр. — склепіння) — виступ споруди, напівкруглий, прямокутний, багато- кутний у плані, перекритий півкуполом або замкнений півсклепінням. Засто- совується в християнських храмах.

Аристократія (гр. панування найкращих) — 1) форма державної влади, коли владу має найвищий стан; 2) шляхетчина — назва багатого й родовитого стану в фе- одальних і буржуазних державах, що має різні родові привілеї; 3) перенос- но — аристократ таланту, багатства тощо.

Арістотелізм — філософське вчення. Основоположником його був давньогрецький філософ Арістотель. Предметом науки А. вважав загальне, те, що осягається розумом. Загальне, на думку Арістотеля, існує тільки в чуттєво сприйманому одиничному і пізнається через нього. Критикуючи теорію ідей Платона (див. Платонізм), за якою реально існують лише загальні ідеї, а конкретні речі є ті- нями ідей, Арістотель сутністю вважав конкретні речі, а поняття — їхніми ві- дображеннями. За його вченням, конкретні речі є першою сутністю, а поняття (роди й види) — другою. Його філософії властива стихійна діалектика, у ній значне місце посідає вчення про становлення. А визнавав чотири принципи сущого: форму, завдяки якій дана річ є саме такою; матерію, або пасивну мо- жливість буття речі; спонукальну причину; мету. Першоджерелом руху А. ви- знавав «форму форм» — Бога. А. підкреслював збіг форм мислення з форма- ми буття. За етикою А., найвищими благами людини є мудрість і доблесть, а також фізичне здоров’я і щаслива доля; досягти блага людина може завдяки притаманній їй розумовій діяльності. Філософія А. мала вплив на подальший розвиток філософської думки. У добу Середньовіччя вчення А. стало основою схоластики.

Арка — криволінійне перекриття прорізів у стіні (вікон, дверей, воріт) або прольо- тів між опорами — стовпами, колонами, пілонами.

Аркада (фр. arcade, італ. arcata) — ряд однакових за формою і розмірами арок, що спираються на стовпи або колони. Застосовують переважно при спорудженні відкритих галерей.

Аркбутан (фр. arc-boutant) — зовнішня опорна кам’яна або цегляна напіварка, що передає горизонт, розпір від склепіння на зовнішні стіни та контрфорси.

Архітектура — 1) будівельне мистецтво, проектування й будівництво споруд;

    1. мистецький характер споруди.

Архітектурні ордери — система архітектурних засобів і прийомів композиції, що виражається певною структурою й художньо-образним виявом складових час- тин стояково-балкової конструкції будівлі. Основні різновиди А. о. — дорич- ний, іонічний, корінфський. А. о. складається з трьох основних частин: колони, її підніжжя — стилобата й антаблемента, що спирається на колону. Колона (крім доричної) має базу і завершується капітеллю. Антаблемент складається з архітрава, фриза й карниза.
Архітрав — головна балка, що перекриває прогін між колонами; нижня частина

антаблемента.

Аскетизм — 1) спосіб життя, що полягає в добровільній відмові від життєвих благ та задоволень, крайньому обмеженні життєвих потреб; 2) релігійне подвиж- ництво; 3) учення і практичний метод досягнення моральної досконалості шляхом саморегуляції людиною своїх тілесних потреб, обмеження і пригні- чення чуттєвих потягів та бажань.
Б

База — основа колони, стовпа, або пілястри.

Базиліка (гр. — царський дім, палац) — витягнута прямокутна в плані споруда, розділена вподовж колонами на 3—5 частин — нефів. Середній неф вищий за бокові. У формі базиліки будували християнські храми.

Баптистерій — хрещальня, приміщення для здійснення обряду хрещення. Часто Б. — окрема споруда, кругла або багатогранна в плані, перекрита куполом.

Барельєф — вид скульптури, в якій випукла частина зображення виступає над площиною фону не більше, ніж на половину свого об’єму.

Бароко (від італ. вarocco — вигадливий, химерний) — один із провідних художніх стилів кінця XVІ — середини XVІІІ ст. Виник в Італії, поступово поширився в інших країнах Європи та Латинській Америці. Мистецтву бароко властиві грандіозність, пишність, динаміка, патетична піднесеність, інтенсивність по- чуттів, пристрасть до ефективних видовищ, поєднання ілюзорного та реально- го, сильні контрасти масштабів і ритмів, світла та тіні.

Боді-арт (англ. body-art — мистецтво тіла) — один з модерністських напрямів, представники якого розглядають власне тіло як матеріал і об’єкт художньої творчості, розмальовують його, роблять надрізи, вдаються до демонстрації рі- зних поз.

Бюст — погрудне, переважно портретне зображення людини в круглій скульп- турі.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   40


База даних захищена авторським правом ©wishenko.org 2017
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка